|
|
|
|
|
|
|
 |
 |
|
 |
Які переваги надає статус безробітного і що таке оплачувані громадські роботи |
|
|
|
27 Июля, 2010 06:48
Валентина КОНДРАТЕНКО
Я 10 років доглядала за матір'ю - інвалідом І групи загального захворювання. Соціальна служба платила мені 74 грн. зі збереженням стажу. Після смерті матері я звернулась на біржу, щоб працевлаштуватись, мені 52 роки. Але там відповіли, що я отримувала гроші в соціальній службі, і тому біржа зареєструвати мене на працевлаштування не може. Кажуть, ідіть на громадські роботи. А там що, стаж іде? Що мені робити? Чому біржа не може мене працевлаштувати?
ВІДПОВІДЬ ЮРИСТА:
Якщо під "біржою" розуміється державна служба зайнятості, то головними обов'язками цього державного органу якраз і є надання громадянам допомоги у підборі підходящої роботи, ведення обліку вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування, реєстрація безробітних і надання їм допомоги, в тому числі й грошової3. Право на працевлаштування, а також на безкоштовну допомогу державної служби зайнятості мають всі громадяни України, незалежно від місця попередньої роботи або її відсутності. Громадяни, які звернулися до державної служби зайнятості як особи, що шукають роботу, мають право на безплатну професійну орієнтацію, консультацію, підготовку, перепідготовку, одержання відповідної інформації з метою вибору виду діяльності, професії, місця роботи, режиму праці. Крім того, громадяни мають право на соціальний захист у сфері зайнятості. Соціальний захист відбувається через надання особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомоги по безробіттю4.
Отже, будь-який громадянин України, навіть якщо він раніше ніколи не працював або тривалий час здійснював догляд за хворою людиною, має всі законні підстави звернутися до державної служби зайнятості по допомогу та вимагати надання йому допомоги по працевлаштуванню. У разі відмови державної служби зайнятості надати допомогу така відмова має бути доведена до відома громадянина у письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення5.
Отже, будь-яка відмова в задоволенні заяви (клопотання) громадянина має бути надана у письмовій формі. Дуже часто чиновники "забувають" про це. Тому від них необхідно завжди вимагати надання письмової відмови для подальшого її оскарження. Коли наші громадяни навчаться вимагати від чиновників здійснення того, що передбачено законом, то безпідставних відмов не буде взагалі.
Відмова в наданні допомоги щодо працевлаштування може бути оскаржена до вищестоящого органу державної служби зайнятості або до суду.
Що стосується статусу безробітного
Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Не можуть бути визнані безробітними громадяни:
а) віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв'язку із реорганізацією, перепрофілюванням, ліквідацією підприємства, установи і організації або скороченням чисельності (штату);
б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує професійної підготовки;
в) які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, які шукають роботу;
г) які мають право на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах, на пенсію за вислугу років або досягли встановленого законом пенсійного віку (55 років для жінок і 60 років для чоловіків).
У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання певному громадянину статусу безробітного приймається державною службою зайнятості за особистою заявою такого громадянина з восьмого дня після його реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як такого, що шукає роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка та документа про освіту.
Судячи з листа читачки, державною службою зайнятості їй було запропоновано працевлаштування на громадські роботи. Що ж вважається оплачуваними громадськими роботами згідно з законом?
Оплачувані громадські роботи6 є спеціальною формою забезпечення тимчасової зайнятості населення, передусім для осіб, що зареєстровані як безробітні. Оплачувані громадські роботи повинні організовуватися органами місцевої влади за участю державної служби зайнятості передусім на підприємствах, в установах і організаціях комунальної власності, а також у інших роботодавців за окремими договорами.
З особами, які бажають взяти участь в громадських роботах, укладається строковий трудовий договір з правом його продовження за погодженням сторін до вирішення питання про їх працевлаштування на підходящу роботу.
Оплата праці осіб, зайнятих на громадських роботах, здійснюється за фактично виконану роботу і не може бути меншою мінімального розміру заробітної плати, встановленої законодавством України, при якісному виконанні норм праці. На осіб, зайнятих на громадських роботах, поширюються соціальні гарантії, включаючи право на пенсійне забезпечення, виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності тощо. Крім того, за безробітними громадянами, які беруть участь у громадських роботах, зберігається виплата допомоги по безробіттю. Період виплати допомоги по безробіттю та громадські роботи включаються до загального страхового стажу7.
Фінансування громадських робіт провадиться за рахунок місцевого бюджету із залученням коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (в частині організації таких робіт для безробітних) і підприємств, установ та організацій, для яких ця робота виконується за договорами.
1 Пункт 26 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 1775-III.
2 Частина 1 статті 1 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996 98/96-ВР.
3 Частина 1 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 803-XII.
4 Статті 8, 9, 11 Закону України "Про зайнятість населення".
5 Частина четверта статті 15 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 393/96-ВР.
6 Стаття 23 Закону України "Про зайнятість населення".
|
|
|
|
версия для печати
Назад в "Публикации"
|
|
|
|
|
|
|
|
